європейська демократична революція 1848-1849 рр і галичина.

європейська демократична революція 1848-1849 рр і галичина.

Після придушення повстання 1848 р. Габсбурги зробили спробу ліквідувати революційні реформи й відновити абсолютну владу цісаря. Вони розпустили парламент і скасували конституцію — це стало початком десятиліття задушливого неоабсолютизму. За межами Австрії його ще називають пізнім абсолютизмом.

Революція 1848 - 1849 рр. в Австрії та її наслідки для західноукраїнських земель.: 1848 рік, який буревієм пронісся над престолами i народами Європи, став роком політичного пробудження українського народу Галичини. 13 березня 1848 р. виросли перші вуличні барикади у Відні, а через два днї було проголошено першу австрійську -

Революції 1848 – 1849рр. У Європі 9 клас. Всесвітня історія. Слайд 2.  Революція 1848 р. у франції Політика Тимчасового уряду: Скасовано дворянські титули; Проголошено демократичні свободи: свобода політичних зборів, друку; Запроваджено загальне виборче право; Декрет, що гарантував забезпечення всіх громадян роботою: були відкриті Національні майстерні (2 франка в день); Декрет про скорочення на 1 годину робочого дня; Зниження цін на хліб Але, ці заходи погіршили єкономічне становище країни, тому Тимчасовий уряд збільшив прямі.

У березні 1848 р. на землях Австрійської імперії спалахнула буржуазно-демократична революція. Безпосереднім поштовхом до революції в Австрії, початок якої був прискорений економічною кризою 1847 р., були революційні виступи у Франції, а також у Бадені, Баварії, Вюртемберзі та інших державах Німецького союзу. 13 березня 1848 р. у Відні почалося народне повстання. 17 березня було створено уряд з представників шляхти і ліберальної бюрократії.  Революційні події надали широкого розмаху національно-визвольному руху в Східній Галичині. Враховуючи настрої народних мас, уряд монархії Габсбургів змушений був остаточно ліквідувати панщину.

У березні 1848 р. спалахнула буржуазно-демократична революція в Австрійській імперії (відбулося народне повстання у Відні й Будапешті, було скинуто уряд Меттерніха, імператор Фердинанд І пообіцяв запровадити конституцію та демократичні свободи). Революція стала поштовхом для національно-визвольного руху в західноукраїнських землях.  Щоб запобігти йому, австрійський уряд скасував 17 квітня в Галичині кріпосне право: панщину й особисту залежність селян від феодалів (на 5 місяців раніше, ніж в інших провінціях). Головна руська рада.

Революція 1848-1849 рр. «Весна народів». На поч. 1848 р. розпочалась низка буржуазно-демократичних революцій у європейських країнах: Франції, Італії, Німеччині, Австрії. Їх складовою стали визвольні рухи бездержавних народів Центральної та Східної Європи. 15 березня 1848 р. Фердинанд проголосив Конституцію, яка передбачала: скликання парламенту  2 травня 1848 – 1851 рр. українці Галичини створили Головну Руську Раду : (черв. стрільці). (голова – єпископ Яхимович, священик Куземський). Почала виходити перша українська газета «Зоря Галицька» («Вимоги українців в Галичині»). поділити Галичину на Східну (українську) та Західну (польську) з окремими адміністраціями

Таким чином, революційні події 1848-1849 рр. у Східній Галичині відбувались за умов гострого протистояння між представниками українського та польського національних рухів. У цьому конфлікті головним предметом суперечок поставало питання про окремішність галицьких українців від поляків, поділу Галичини на дві провінції, українізації офіційних установ та закладів освіти, політичної та соціальної рівноправності представників обидвох народів.  Революція 1848–1849 рр. проявилася в розгортанні національного руху на Буковині. Навесні 1848 p. тут поширився масовий селянський рух, який очолював депутат австрійського парламенту Лук’ян Кобилиця.

Події 1848 року різко прискорили формування національної свідомості українців Галичини. Як підкреслює польський історик З. Фраз "В половині XIX в. народовий рух український — як тоді ще говорили — русинський, увійшов у стадію остаточної кристалізації. Од Весни Народів справа руська вже перестала бути лише забаганкою етнографічно-мовною і стала проблемою політичною".  Звертаючись до українців Галичина у цій відозві члени Головної Руської Ради намагались пробудити їх національну свідомість, апелюючи до славного минулого, традицій самостійного державно-політичного існування в минулому.

У 1848—1849 рр. у Парижі, Відні, Берліні, Римі та інших європейських столицях відбулися революційні виступи. Ніколи раніше Європа не знала такого загального загострення соціальної боротьби, розмаху народних виступів і бурхливого піднесення національно-визвольних рухів. Боротьба буржуазії, робітників, селянства, ремісників і дрібних торгівців проти феодально-абсолютистських утисків переплелася з національно-визвольною бороть-. бою народів Австрії та Італії, із загальнонаціональними рухами за територіальне об'єднання Німеччини й Італії.

Революції 1848–1849 рр. були помітним історичним явищем ХІХ ст. На відміну від попередніх виступів вони мали загальноєвропейський характер, охопили ряд країн і нанесли могутнього удару по абсолютизму. Не були винятком і події в Чеських землях. Починаючи з 30-х років ХІХ ст. чеські національні лідери почали формулювати власні державотворчі програми, реалізувати практично які намагалися в ході революційних виступів.